ZAXIDFEST: ВТІЛИТИ МРІЮ В ЖИТТЯ

На минулих вихідних, а саме з 18 по 20 серпня, відбувся наймасштабніший фестиваль країни – Zaxidfest. Без сумнівів можна сказати, що це була найяскравіша подія цього літа. Море позитиву, 4 сцени, 48 гектарів території, необмежений простір для творчості, неймовірно щира та невимушена атмосфера – цим, і не тільки запам’ятався цьогорічний фестиваль. Команда Daily Metal побувала на фестивалі та готова поділитися враженнями.

Як усім відомо, фестивальна локація розташована на території готельно-відпочинкового комплексу «Чарівна Долина» (Родатичі, Львівська область). Хочу відзначити, що добиратися до фесту не складає ніяких проблем – до станції Львів курсують потяги майже за всіма напрямками. Далі постає питання, чим і як добиратись до Родатичів? Це можна здійснити за допомогою 4 варіантів: дешево і сердито доїхати за годину на електричці, приблизно за 40 хвилин дістатись міжміською маршруткою (орієнтовна ціна – 20 грн.), оформити собі трансфер із залізничного вокзалу безпосередньо до фестивалю (60 грн./людина) або ж проїхатися з вітерцем на таксі, та «відвалити» водію 100 грн. з особи. Як бачимо, варіанти на будь-який смак та гаманець. У самих Родатичах автобус зупиняється навпроти входу на територію «Чарівної Долини». З траси до входу на фестиваль потрібно пройтись хвилин так 10-15. Йдучи до фестивальних локацій, можна проминути наметове містечко, що сховалось між деревами. Як відомо, місце під намет (себто абонемент у наметове містечко) потрібно було купляти зарання. Для тих, хто не зміг захопити з собою палатку, спальник чи каремат, знайшлось вирішення їхніх проблем – файні хлопці у палатці перед входом на фестиваль пропонували орендувати/придбати все необхідне. Ті, хто не хотів ніжитися на рідній землі у наметі, могли забронювати собі будиночок (яких було чимало на спортивній базі «Сокіл», розташованій неподалік від фестивалю). Загалом, 70 грн з людини за добу – не досить й багато. Це, звісно, не номер люкс, але, впевнена, що ліжко у хаті з совковим інтер’єром має більше плюсів, аніж спальник з карематом. Кому що, як то кажуть. А ті, хто дуже заздалегідь потурбувався про те, де кинути свої кості, мали змогу забронювати номер у «Чарівній Долині» або ж трансфером щодня вертатись у львівський костел.

Інфраструктура. Хочеться одразу відзначити турботу організаторів про відвідувачів фесту. «Польові» умови виявились не такими й страшними, як здавалось. Для вдоволення елементарних побутових потреб було встановлено чимало біотуалетів, які можна було знайти майже біля кожної локації. Приємним моментом стало те, що організатори не полінились, і зробили душ (кабінок вистачило на всіх!), умивальники на ногомийники. Окрім того, для усіх охочих у вільному доступі постійно були резервуари з питною водою – за це окрема подяка. Не була й забута ще одна істина – про те, що без телефону зараз нікуди. Усі, кому потрібно було «рятувати» свої гаджети, без проблем могли зробити це на пункті підзарядки. Заявлені 800 кВт нічного світла були помічені, тому з пересуванням по території не виникало проблем. Приємно здивував інформаційний центр: ввічливі волонтери залюбки надавали всю необхідну інформацію, та докладали максимум зусиль для вирішення тих, чи інших питань. Також плюсом було те, що в інфоцентрі можна було без перешкод цілодобово ознайомитися з актуальним графіком руху транспорту. Загалом, увесь обслуговуючий персонал, починаючи від охоронців, закінчуючи волонтерами та кухарями, продемонстрував злагоджену роботу та професіоналізм. Не забули організатори й про людей з обмеженими можливостями – для них були встановлені спеціальні площадки з пандусами, з яких вони могли спостерігати за тим, що відбувається на сценах, також були встановлені окремі туалети. На фестивалі цілодобово працював медпункт, тому усі хворі могли звернутись за допомогою.

Цьогоріч, як і завжди, було 4 сцени: головна, рок, нічна та інді. Таймінг фестивалю був спланований так, що виступи гуртів на головній та рок сцені не відбувались одночасно, тому відвідувачі мали змогу без проблем насолодитись виступом тієї чи іншої команди. Інді сцена була розташована поодаль від головної та рок-сцен. Окрім того, на фестивальній території була сцена Louder Me, на якій виступали молоді гурти, що виконують музику у переважно екстремальних жанрах, а ввечері на ній виступали українські діджеї. Досить цікавим та неординарним був такий собі чілл-аут – зона для курців Open Up. У цьому, так би мовити, закутку, проводились дискотеки з мильними бульбашками, була вечірка Холі, волонтери проводили різноманітні цікаві конкурси, або ж можна було просто посидіти на кріслах та зависнути під музику. Перед входом на головну та рок-сцени також було чимало наметів з різноманітною продукцією хенд-мейд: і скляні люльки, за процесом виготовленням яких можна було на власні очі поспостерігати, і вироби зі шкіри, етнічні прикраси, сумки, аксесуари, сувеніри з дерева тощо.

Також організатори не прогадали із зоною соціальних ініціатив – вона була організована зусиллями громад декількох українських міст та волонтерів. У цій зоні проводились різноманітні майстер-класи, лекції, можна було пройти соціальний квест, дізнатись багато цікавого, навчитись боротись з корупцією, ближче познайомитися з правами людини. Кожен, хто хоча би на годинку заглядав до різнокольорових вігвамів стовідсотково провів час з користю. Загалом, окрім споглядання музичних гуртів та відриву, на Zaxidfest було чим себе зайняти. Попри заборону купання, відірвиголови все ж знаходили способи поплюскатись у прохолодній водичці озера, активні товариші займали себе грою у волейбол, настільні ігри, тощо.

Фуд-корти. Питання харчування завжди гостро стоїть для усіх відвідувачів будь-яких фестивалів. Переважно асортимент палаток з їжею був однаковий: хот-доги, бургери, паніні, кукурудза, декілька видів смаженої картоплі, смажені ковбаски, шашлик, стейки і т.д. Але було й декілька палаток, до яких черги завжди були майже кілометрові: на фестивалі продавали ну дуууже смачнющі чебуреки, віру в яких все ж таки було повернуто людству, палатка зі стравами від львівських кухарів та фуд-корт з суші. Ціни на їжу були помірні, тому гаманець майже не страждав. Хотілось би відзначити сидр з напоїв, адже від напрочуд був смачний і користувався попитом. Фуд-корти розташовувались на фестивальній території, але й за виходом було декілька палаток для голодних з наметового містечка. Великим плюсом є те, що відвідувачів не обмежують у тому, що можна привозити та приносити у наметове містечко.

Фото з першого фестивального дня: https://www.flickr.com/photos/147446085@N07/sets/72157685333242571

photo_George_Lazurenko-5761

Цьогоріч був дуже різноманітний та серйозний лайн-ап. Звісно, шкода, що у перший фестивальний день злетіли хедлайнери Breaking Benjamin, але це ніяк не вплинуло на загальну картину. Щодня виступала така кількість гуртів, що голова просто йшла обертом! У перший день дали жару Dark Tranquillity. Фестивальна публіка настільки вподобала цих шведів з Гьотебургу, що не хотіла відпускати гурт зі сцени. А що й казати – виступ видався й справді вражаючим. Варто зазначити, що музиканти вдало підібрали відеоряд, який доповнював виступ. Мабуть кожен помітив, як світились очі музикантів, адже вони були щиро вражені таким прийомом, та обіцяли повернутись в Україну. На другий день ввечері рок-сцену добряче «прогріли» німці We Butter The Bread With Butter, від динозавру котрих усі були в захваті. А ось дуже гаряче було під сценою на час виступу Pain. Насправді, я зайняла чергу ще за годину до виступу, адже народу напхалось сила-силенна, і було досить важко проштовхнутись, та що там, просто поворухнутись стало проблемою. Народ шаленів до втрати пульсу, хіти зривали голову, слем підіймав пилюку аж до неба. Опісля виступу музиканти швидко втікли зі сцени, але залишили на втіху фанатам гітариста, який мужньо відстояв усі селфі та автографи. Феєрично та надзвичайно потужно завершили 3-ій фестивальний день хедлайнери рок-сцени – ветерани фолк-металу In Extremo.

Фото з другого фестивального дня: https://www.flickr.com/photos/147446085@N07/albums/72157684572941362

photo_George_Lazurenko-7349

Під Тартак усі несамовито стрибали, а от слухаючи Vivienne Mort, “Пташечку” підспівували навіть бородаті й патлаті дядьки. Неймовірно чуттєва Рэспубліка Паліна змусила пустити сльозу. В суботу, 19 серпня, на рок-сцені виступили львів’яни 1914. Цікава постановка, вдало підібраний відеоряд, продуманий образ – усе це в купі з музикою справило на мене велике враження, та й прийшлось до вподоби слухачам. Вокаліст Being As An Ocean вийшов у натовп, і цим запам’ятався усім присутнім. З вуст Лявона Вольского можна було почути досить прості, але такі життєві речі, під час виступу можна було задуматись про те, на що зазвичай часу не хватає, а саме про життя, свободу, чесноти та гідність. Досить очікуваним був виступ гурту Анна, який протягом тривалого часу не виходив у світ, та не виступав. Editors та Enter Shikari, що виступали на головній сцені, розірвали усі шаблони, та допомогли випустити свої емоції на волю. Потрібно сказати дякую організаторам, за такий чудовий лайн-ап. Звісно, фест не є спрямованим на щось одне, адже є різні сцени, купа гуртів і т.д. Але при усьому тому розмаїтті, до тебе досить чітко доходить одна річ: потрібно поважати та цінувати українське. На Zaxidfest`і ти дійсно розумієш, що втрачаєш, коли не звертаєш уваги на те, що «вироблено» в твоїй країні. Але це і дає привід пишатись тим, що ми маємо.

Фестиваль пройшов під гаслом свободи, щирості та дружності. Незвично «давати п’ять» першому ліпшому, прикольно обійматися з жирафом, на шиї у якого вісить табличка «Free Hugs», кайфово підставляти обличчя і не тільки під «ручний» брандспойт (або ж просто шланг з водою), неймовірно шаленіти разом з натовпом, дуже смачно жувати ковбаску, закутавшись у плед в наметовому, радісно знайомитись у черзі в душ – це все є Zaxidfest. Саме тут ти розумієш, для чого живеш у ці хвилини, розумієш, що потрібно любити себе та оточуючих, своє життя і країну. Zaxidfest є тим місцем, де збуваються та народжуються мрії. Не знаю чому, але саме тут можна відчути себе по-справжньому вільним та щасливим. Тепла, дружня атмосфера та драйвова музика пронизують до кісточок, і ти не в змозі протистояти загальному настрою. У всякому разі, я з щирим серцем кажу, що відвідати Zaxidfest хоч раз у своєму житті просто необхідно. Приїхати і побачити як встає сонце. Приїхати і полюбити назавжди.

Фото: Георгій Лазуренко

Comments:

No Comments Yet

Leave a Reply

Your email address will not be published.